Трохи Кордови і трохи Сальти

Гаразд, я вже вам розповідала, що буду в Кордові, навіть так, ми на цьому зупинилися в минулому записі. Ми зупинилися саме на тій частині, де я хотіла вам розповісти про це чудове місто. Я вас заінтригувала? Гаразд, на цьому зупинимося.Мені дуже подобається Кордова, хоча б за те, що мій найкращий друг Факу кордовець, що надає мені безліч причин любити її ще більше.У першу ніч я була автоматично запрошена сім'єю Гамбанде покуштувати славнозвісну курку на жаровні, яку робить його тато. І, звичайно, не могло бути інакше, решта Віолеттос зацікавилися ідеєю з курочкою і приєдналися. Ми провели дуже милий вечір. У той час як хлопці дивилися футбол, я розмовляла про все, про що завгодно, з Альбою і Кларі, яка влаштувала сюрприз Чачі, з'явившись в Кордові.На наступний день два повних шоу в Орфео, величезному стадіоні, в якому співала, наприклад, Мадонна ... Вау !!!! Публіка змусила нас танцювати квартетом. Так, так, так як ви прочитали, ми закінчили загальним танцем. Просто Факу вийшов на сцену і попросив, щоб глядачі піднялися зі своїх місць і показали, як танцуются класичні Кордовським ритми, так що ми закінчили, танцюючи квартетасо на сцені і в залі на самій великій гучності.Між виступами, приїхав Рудж з Буенос Айреса-. Як ви бачите, він завжди знаходиться поряд, коли тільки може, супроводжує мене, хоч і ненадовго.Тільки уявіть собі, він приїхав до Кордови в п'ятницю і поїхав в суботу. Я вже якось вам казала, але, ЩО РОБИТЬ ЛЮБОВ. Ні?У ніч на п'ятницю прям точнісінько була моя річниця з Руджі, так що цього разу мені треба було що-небудь організувати. Ви пам'ятаєте про ту історію, коли я зовсім забула про нашу щомісячну річницю? Гаразд, думаю, що в цій можливості я відновила свою репутацію.

Я забронювала столик у ресторані під назвою  “Mercado Central” Якщо будете прогулюватися по Кордові, скажіть своїм батькам, що хочете поїсти мус зі згущеного молока, политий шоколадом, з цього ресторану. Ви можете на власні очі побачити на фото, яким це блюдо було на вигляд. І найгірше, що був не тільки вид. Воно дійсно заслуговує того, щоб цим поділитися, тому що це бомба!У неділю ми попрямували в Сальту. Мої спогади про цю провінції були приголомшливими, і, по правді кажучи, спогади не підвели, бо місто дуже красиве. Я була там з 7 подругами в 19 років. Ця подорож назавжди залишиться зі мною серед одних з найдорожчих спогадів, і повернувшись в Сальту, я їх знову пережила.З Альбою ми завжди готові погуляти, ми залишили валізи і вирушили пробігтися.Ми проходили через ярмарок, купили деякі речі ручної роботи, і я спробувала приголомшливі ласощі, які називалися глазурований горіх [ісп: Nuez confitada].Я занадто багато говорю про їжу в цьому блозі, ні? Гаразд, просто мені подобається пробувати нові речі. Це так, завжди, коли в них немає риби. Ах, я не хочу забути про те, щоб згадати про славнозвісні емпанадас в Сальті, справжній успіх !!!

На другий день була запланована групова програма, і ми разом з танцюристами і персоналом вирушили на знамениту «Дамбу Кабра Коррал» (ісп: Dique Cabra Corral”). Ми випили мате, поснідали на сонці ми скористалися спокоєм місцини, щоб зарядити батарейки, а потім продовжити все шоу в найближчому майбутньому.Цим же самим  ввечером, що продовжити знайомство з традиціями Сальти, нас запросили на пенью [особливий вид вечірки]. Я ніколи не була на жодній. Я розповім вам, що це місце, де звучить типова аргентинська народна музика, всі танцюють і публіка теж бере участь. У цьому випадку публікою були ми. Було дуже весело! І я навіть зважилася потанцювати (дуже погано, насправді) чакареру [народний танець].Гаразд, на цьому досить про прогулянки та їжу. Чому? Тому що настав день шоу. Стадіон був відкритим, а ви знаєте, як мені це подобається. Справа в тому, що я вже звикла до цього типу співу на сонці, і мені це здається неймовірним. Там було 20 тис ейфорічних людей. Так що та енергія, яку ми отримали, була божевіллям. До речі, я повинна вам подякувати за всі подарунки і за те, що ви чекаєте нас біля готелю вдень і вночі.Поки я це пишу, я перебуваю в літаку на шляху в Еквадор, ось тепер так, починається довга частина туру. Знову 40 днів поза домом, 40 днів не спати на моєму ліжку, 40 днів не їсти відбивні по-міланськи, які готує моя мама, але на щастя, у мене є ви, хто мене читає і супроводжує. Так що Центральна Америка, ми з вами побачимося. Ми вже прибуваємо !!!Люблю вас !!!